Любов до алкоголю об`єднує людей різних соціальних категорій і різних регіонів. Однак, якщо говорити про виробництво міцних напоїв у Вінниці, то не скажеш, що цей бізнес тут дуже популярний і процвітає багато років. Найбільшим подібним підприємством в області є немирівський лікеро-горілчаний завод. Вінницьке виробництво пива лише намагається конкурувати в боротьбі за право вбивати печінку мешканців нашого регіону. Якою є історія пивного бізнесу і пива у Вінниці, як виробництво відновилося після довгої перерви – про це далі на vinnytsia.one.
Історія пивзаводів Вінниці
Якщо розглянути історію пивзаводу Вінниці у вигляді хронології, то вона виглядатиме так:
- 1893 рік. Підприємець із Чехії Фердинанд Фоучек заснував пивзавод на Стрижавській вулиці (пізніше її перейменували на Малу Поштову, потім – на Київську).
- 1909 рік. Завод виробив понад 50 тис. відер пива, через кілька років обсяг продукту, що випускається, збільшився втричі.
- 1912 рік. Виробництво повністю викуплено Фоучеком і відтепер належить йому та його синові, який навчався пивоварній справі в Чехії.
- 1914 рік. Виробництво занепадає через прийнятий сухий закон.
- 1918 рік. Радянська влада націоналізувала завод, організувавши в ньому складські приміщення.
- 1923 рік. Колишню пивоварню взято в оренду Комгоспом. Будівлю відремонтували, цього ж року було запущено виробництво пива (варилося близько 50 відер на день).
- 1944 рік. Будівля, яка постраждала у воєнний час, відновлюється й реставрується.
- 1970-1980-ті роки. Вінницький пивзавод розширюється й модернізується, збільшується кількість продукції, що випускається. Так, якщо 1970 року було зварено понад 700 дал (одиниця виміру, що дорівнює 10 літрам) пива, то 1980-го – вже понад 1,4 млн дал.
- 1990-ті. Виробництво поступово занепадає. Обсяг пива, що виробляється, знизився до 200 тис дал.
- 2006 рік. Завод знайшов нового власника. Ним стала компанія з Вінниці “Смапос”, яка викупила понад 45 % акцій. Якість продукції помітно покращилася, пиво, що випускається, продавали не лише в Україні, а й експортували до Німеччини. Проте власник ухвалив рішення про закриття бізнесу. Територію виробництва було продано будівельній компанії, яка побудувала на місці пивзаводу з віковою історією житловий масив.
Історія вінницького пива за етикетками
Невідомо, хто саме розробив дизайн першої етикетки, проте встановлено, що вона з’явилася в 19 столітті в Західній Європі. В Україні етикетки з’явилися практично одночасно з країнами Заходу, причому вітчизняний варіант вигідно відрізнявся різноманітністю палітри.
Перша етикетка Вінницького пивного заводу:

Інших дореволюційних етикеток пивоварні не збереглося, тож розгляньмо радянський період.
У 1934 році було прийнято “ОСТ 350”, який наказував усім пивоварням виробляти ті сорти пива й використовувати для них ті етикетки, які були затверджені урядом.
З “ОСТ 350” пов’язана цікава історія про візит народного комісара радянської харчової промисловості Мікояна на один з пивних заводів. Оглянувши продукцію, він висловив невдоволення тим, що радянське пиво зветься “Віденське”. Негайно було прийнято рішення перейменувати його на “Жигулівське”, а друкарні всієї країни отримали замовлення на виготовлення відповідних етикеток.

Жигулівське було одним із найулюбленіших і найпопулярніших сортів пива, тому випускалося Вінницьким заводом у великих кількостях.
Розглянувши етикетки, можна дізнатися, які ще сорти виготовляв пивзавод Вінниці.
Ризьке. М’яке пиво з незвичайним пшеничним присмаком.

Московське. Мало яскравий смак хмелю з легкою трав’яною гіркуватістю.

Українське. Темне пиво з яскравим солодово-хлібним присмаком. Унікальний смак цьому пиву надавав темний мюнхенський солод.

Переяславське. Рецептура приготування передбачала використання меду. Щільне ароматне пиво з медовими нотами.

Березневе. Темне пиво низового бродіння. Мало виражений солодовий аромат і солодкуватий присмак карамелі.

Оксамитове. Темно-коричневе, солодкувате, з вираженим запахом хлібної скоринки й гіркуватим післясмаком. При розливі утворювало щільну сітчасту піну, яка швидко осідала в центрі й довго трималася з боків.

Слов’янське. Легке пиво з бурштиновим відтінком і чистим хмелевим ароматом. Володіло м’яким, збалансованим смаком і невеликою гіркуватістю.

Ячмінний колос. Класичне пиво з легким, освіжаючим смаком і помірною хмелевою гіркотою.

Донецьке. Класичне пиво зі світлого солоду. Мала м’який, збалансований смак і аромат свіжого хліба.

Російське. Дуже легке пиво з хмелевою гіркуватістю. Відмінно втамовувало спрагу і освіжало в спеку.

Столове. Ще легший сорт пива з мінімальною кількістю алкоголю.

За часів антиалкогольної кампанії етикетка столового пива стала більш цікавою та привабливою, закликаючи громадян зробити вибір на користь слабоалкогольних напоїв.
Після розпаду СРСР пивні заводи припинили дотримуватися колишніх ГОСТів, тому з’явилися нові сорти пива.



У 2006 році пиво вироблялося, у нього були нові етикетки, але згодом, як згадувалося вище, завод закрився і його історія була закінчена.

Відновлення виробництва у 2021 році
2021 року, з серпня, виробництво пива у Вінниці відродилося. “Вінницька Харчова фабрика” збудувала новий, повністю автоматизований (контролюється лише одним оператором) цех і запустила лінію з виробництва “живого” пива. Це смачний, свіжий і натуральний продукт з невеликим терміном зберігання.
Як розповіла “Вінбазару” керівник підприємства, цех створили частково на власні кошти і частково на кредитні. До цього довгий час пиво доводилося завозити з інших регіонів, свого виробника не було. Щоб утримувати колектив, потрібно було зробити досить широкий асортимент і знайти ринки збуту.

Фірмове крафтове пиво
Сучасні пивовари, ідучи назустріч побажанням споживачів, випускають пиво в різних смакових сегментах. Вивчивши топи продажів у інших регіонах, розпочали виробництво аналогічного продукту, покращивши його якість. Покупцям пропонуються такі види крафтового пива:
- Світле пшеничне нефільтроване “Вайсбір”. Виготовлено на основі пшеничного і ячмінного солоду, у складі також присутні коріандр, апельсинова цедра та чорний перець. Зварено в найкращих традиціях німецького пивоваріння.
- Світле фільтроване “Блонд-ель”. Легкий освіжаючий напій за доступною ціною.
- Напівтемне “Віденське”. Основа цього пива – три види хмелю і чотири види солоду. Насичений, яскравий напій із карамельним присмаком.
- Преміум світле “Вінницьке”. Класичне пиво, зварене за стандартами чеського пивоваріння. Особливий нюанс – відсутність гіркуватості (її прибрали за запитом вінничан).
- Світле нефільтроване “Голд-ель”. Насичене пиво з вираженою хмелевою гіркотою і квітковим ароматом.
- Темне “Гіпаніс”. Лімітована серія, зварена спеціально для вінничан. Відрізняється щільністю, бархатистістю і неповторним яскравим смаком з нотами карамелі, солоду та обсмаженого зерна.

Як бачимо, сучасні підприємці є гідними продовжувачами справи першого вінницького броварника Фоучека. Вони варять якісний, здоровий, натуральний продукт, попит на який стабільно високий. Дуже дивно, що така затребувана ніша довгий час залишалася незайнятою!
