Бізнес в Україні взагалі й у Вінниці зокрема постійно зазнає серйозних випробувань. То якісь перешкоди з’являються у вигляді проблем зі збутом, то фінансова криза, то пандемія, то війна. Не сказати, що ці струси витримують усі, але деякі все ж пристосовуються і на власному прикладі підтверджують прислів’я: “Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими”. Одна з найцікавіших наочних ілюстрацій до нього – історії успіху релокованих підприємств, про які далі розповідаємо на vinnytsia.one.
Релокація і нові робочі місця
Відколи в Україні почалися воєнні події, у багатьох підприємців виникла потреба в релокації. Одним із найкомфортніших міст для переселення бізнесу стала Вінниця, про що свідчить статистика, а це десятки і сотні переміщення цілих підприємств і окремих ФОПів. Час від часу, особливо з березня 2022 року, місцева влада звітувала про точну кількість таких релокацій і створення нових робочих місць.
Дехто перевозить свій бізнес із зони бойових дій разом з працівниками. Але очевидно, що хтось не може виїхати, а деколи бізнес іде настільки успішно, що дає йому можливість розширятися. Тож не дивно, що підприємці, які хочуть працювати, попри різні труднощі створюють нові робочі місця й для місцевих мешканців. Скажімо, станом на 1 вересня 2023 року, як повідомляв канал Віта ТБ, завдяки таким підприємцям загальна кількість нових робочих місць у Вінниці сягнула понад 1600.
Програми релокації і Вінниця
Вінниця виявилась привабливим містом для релокації і лідирує за кількістю переміщених підприємців разом зі Львовом та Івано-Франківськом. Тут є де розвернутися, а в деяких нішах не дуже велика конкуренція. Також Вінницька міська рада, а точніше фахівці з департаменту економіки та інвестицій, надають підхожі приміщення для розміщення виробничих потужностей. Коли ж потрібно розселити персонал або знайти нових працівників у випадку наявності вакансій, влада теж старається надати допомогу. І ще один важливий момент – консультаційна підтримка, а також налагодження співпраці з вінницькими підприємствами.
Переїжджає бізнес до нас з усіх проблемних регіонів – Чернігова, Херсона, Запоріжжя тощо. Майже ніхто не повертається назад, розповів заступник міського голови Вінниці Андрій Очеретний. На сотні переїздів такий випадок дерелокації був лише один. Тож представники бізнесу почуваються в нашому обласному центрі комфортно. Велику роль у цьому зіграла підтримка місцевих підприємців. Наприклад, дехто з власників нерухомості на початковому етапі надав релокованому бізнесу виробничі й адміністративні площі безкоштовно. Трохи пізніше оренда надавалась на пільгових умовах, а вже після того, як підприємства-переселенці стали на ноги, – за ринковою вартістю. Тобто новоприбульцям дали час на адаптацію, а це було дуже важливо тим, хто пережив стрес і збитки, пов’язані з військовими подіями.
Історії успіху релокованих підприємств
А які конкретно підприємства з інших областей опинилися у Вінниці і досягли успіхів? Ось кілька прикладів, про які розповідалося, зокрема, на сайті видання 20minut.
STALEKS
STALEKS – це колись харківська компанія, що тепер частково дислокується у Вінниці, виробляючи професійні інструменти для манікюру й педікюру. Дехто з харківських працівників підприємства переїхав теж, але господарі бізнесу змогли працевлаштувати також десятки вінничан. Тимур Тодуа, що є заступником директора STALEKS, розповідав, що працівники ще будуть потрібні, а для влаштування на посаду багато не вимагається: лише бажання і руки, що ростуть з правильного місця. Навчання відбувається прямо на місці, а зарплата пропонується на рівні ринкової. Відновлення виробництва відбулось на 70-80 % від довоєнного обсягу.
УКпостач
УКпостач – це виробник холодильного обладнання, який переїхав з Дергачів Харківської області – прифронтового містечка, де велися бойові дії безпосередньо поруч із підприємством. Компанії також вдалося працевлаштувати сюди багатьох вінничан. У Вінницю перебрались за кілька тижнів, з кінця березня до початку травня перевозили спершу продукцію, потім обладнання. Виробляють здебільшого охолоджувальне обладнання для пива та інших напоїв, а постачали його в країни Європи, Америки і так званого СНД, крім, звичайно, Росії і Білорусі. Антон Каленюк, керівник філії УКпостач розповів також, що необхідну кількість працівників швидко набрали, але не виключали ймовірність подальшого розширення.
Anabel Arto
Anabel Arto – бренд жіночої білизни, що починав свою історію в Луганську, потім швейний цех виробника переїхав до Харкова, а згодом опинився у Вінниці. Потужності підприємства розраховані на 50 швачок, але в колію входили, поступово комплектуючи штат, але при цьому брали на роботу навіть вінничанок без досвіду, усьому навчаючи на місці.
Засновники бренду – Анастасія й Андрій Дуліни – переїжджали двічі та діляться, що в перший раз усе незвично і страшно, а в другий діяли за знайомою схемою зі значно меншим стресом. Вони теж планували подальше розширення. Андрій зазначає, що у Вінниці лише частина виробництва, а з харківських фахівців – переважно ті, хто може передати досвід. Реалізують продукцію як в Україні, здебільшого у фірмових бутіках, так і за кордоном: Польща, Казахстан, Болгарія та деякі інші країни (крім агресорів).
Отже, як бачимо, війна не ставить хрест на бізнесі, якщо вчасно пристосуватися.