Освіта має надзвичайно велике значення у життя кожної людини. Освічені люди краще виконують роботу і здатні до критичного мислення. Освічені люди цінувалися в усі роки як цікаві співбесідники, якісні працівники і надійні люди.
Розкажемо вам, як відбувалось становлення освіти на Вінниччині, а саме, про розвиток монастирських навчальних закладів. Далі на vinnytsia.one.
Зародження
Згідно з Студитським статутом на початку XI століття у монастирях запроваджувалося навчання монахів. Спочатку навчання відбувалося тільки молодих, новоприбулих монахів. Навчання було індивідуальним. Головним завданням навчання того часу було формування у ченців покори, терпіння і відмови від радощів земного життя.
Перші монастирські школи, які відкривалися при монастирях, були внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні школи навчали хлопчиків, яких віддали в монахи, а зовнішні школи спеціалізувалися на навчанні хлопчиків мирян, які відвідували уроки.
Освіта
Система освіти у зовнішніх та внутрішніх школах була подібною: дітей навчали читати, писати, рахувати, а також церковного співу. Групи дітей складали 3-10 хлопчиків, віком від 7-15 років. Система освіти була надзвичайно примітивною: букви вчили шляхом механічного запам’ятовування релігійних книг, змісту яких діти не розуміли. Книги були написані латиною. Після опанування читання діти навчалися письму, техніка якого була надзвичайно складною для дітей. Дітей також навчали найпростішим арифметичним діям: додавання, віднімання, множення, ділення – вивчали дуже рідко через складність обчислення. Найважливішим процесом навчання було вивчення церковних пісень і заучення церковних мелодій. Розкладу в таких школах не було.
Монастирська освіта на Вінниччині
У XVI столітті найстарішими навчальними закладами на Вінниччині були школи при церквах і монастирях. Однією з них була Вінницька колегія, яка була започаткована при православному Вознесенському монастирі. Заснована школа у 1632 році на базі братської школи. Засновником її був митрополит Київський Петро Могила і Михайло Кропивницький.
Школа при Вознесенському монастирі за рівнем викладання та програмою відповідала статусу вищої школи свого часу. Основні предмети навчання:
- Церковнослов’янська та українська мова;
- Вітчизняна історія;
- Граматика;
- Математика;
- Логіка;
- Латинська і грецька мови.
Навчання здійснювалося українською мовою і латиною. Викладачами в школі – колегії були: Кальпофонський, Івашкевич, Літопольський, які також були відомі своїми науковими працями.
Лише 7 років проіснував даний навчальний заклад. Єзуїтське духовенство, яке було проти школи, зробили все щоб знищити навчальний заклад.
Єзуїтський колегіум
В 1642 році у Вінницьких мурах почав діяти єзуїтський колегіум з п’ятирічним курсом навчання. Проіснував до XVI століття.
Єзуїтські школи були безкоштовними. Навчання у єзуїтській школі тривало сім років та охоплювало п’ять класів, у вищій школі вводили трирічний курс філософії, який мали проходити майбутні володарі церковного чину. Розглянемо основну специфіку навчання у єзуїтській школі:
- Навчання відбувалося латиною і грецькою мовами;
- Поетика викладалася в концепції літератури та філології, але не на високому рівні, щоб не вчити учнів критикувати (для церкви не вигідною була позиція критики);
- Історія стародавнього світу, яка базувалась на класичній римські літературі, історію рідного краю не вивчали.
Повернення під владу православ’я
У 1699 році на територію Вінниччини прийшла Польща. Єпископ Львівський, Галицький і Кам’янецький привіз до Вінниці унію. Розпочався сорокарічний період діяльності Уніатської церкви на Поділлі та Вінниччині. (Унія – це церковний рух на об’єднання католицької та православної церков під владою Папи).
В той час на території Поділля існувало 18 монастирів, 5 були засновані уніатами, в тому числі Вінницький і Гранівський жіночі монастирі на Вінниччині.
Навчання дітей – було найкращим способом поширення унії серед людей. Орден василіанів, робив усе для розповсюдження унії серед населення. Період освітянської влади василіанів закінчився із закриттям останньої школи у м. Бар.
Обов’язкові школи
У 1720 році рішенням Замойського собору було, те що при кожному монастирі, який налічував 12 ченців мала бути школа. В той час такими монастирями на Вінниччині були: Барський, Кам’янець-Подільський і Шаргородський.
Єзуїтська школа була фундаментом до василіанської. Різниця лише в тому, що єзуїти виховували своїх учнів на засадах католицизму, Василіяни – на засадах греко- католицизму.
Вищі чини василіян намагалися не повторювати методику навчання у єзуїтських школах. Тому з 1613 року у василіанських школах викладання відбувалося на грецькій, церковно – слов’янській, народній та польській мовах. Починаючи з 1615 року василіанські школи мали однакові привілеї з єзуїтськими.
В наступні роки відбувся поділ василіанської школи на рівні навчання:
- елементарні парафіяльні школи;
- колегії (публічні школи);
- семінарії (для світських греко-католицьких священиків);
- внутрішні школи чину для підготовки власних ченців.
Таким чином відбувалось становлення та розвиток монастирської освіти на Вінниччині.
Інформацію взято з книги “Освіта на Поділлі: минуле та сьогодення”, З історії освітньої діяльності монастирів Поділля.