Гасили пожежі, розвозили пошту та давали концерти: робота вінницьких пожежників у минулому

У давнину однією з найбільших трагедій для міста була пожежа. До кінця XIX століття Вінниця переважно мала дерев’яні забудови, які при необережному поводженні з вогнем чи природних факторів легко займались. Пожежників тоді ще не було, тушінням вогню займались звичайні громадяни, а одним із засобів попередження пожеж була релігія. Зокрема, звертались про допомогу до Святого Флоріана — ранньохристиянського святого, що помер у 304 році та є покровителем пожежників. Далі на vinnytsia.one.

Розвиток колективної протипожежної безпеки розпочався з заборони куріння на вулицях міста, що прописувалось у збірнику міських правил та прав під назвою “Ординація Вінниці 1790”. Не можна було ходити вулицями міста з відкритим вогнем без ліхтаря, а особливо з люлькою. Про правопорушників повідомляли міському голові та судили.

Крім того, брати участь у політичному житті могли тільки ті містяни, що мали у будинку мурований димохід, що виведений понад дах. Також у місті був організований інститут нічних сторожів. Під час нічної варти вони всю ніч мали перегукуватись між собою та у випадку появи вогню здійняти тривогу, ліквідувавши її якнайшвидше.

Перші пожежники у місті

У 1851 році на території поліцейського відділку міста був створений пожежний сарай. Через два роки був затверджена форма пожежника, зокрема й характерний пожежний шолом. У 1867 році на пожежній службі Вінниці перебувало 14 рядових пожежників і два унтерофіцери. 

Вони прокидались о 5-6 годині ранку, а робочий день тривав понад 15 годин. У пожежній частині вони ні на хвилину не могли зняти форму. Спали також у чоботах, аби не втрачати жодної секунди та швидко прибути до місця пожежі. На початку 20-го століття нормою приїзду на місце події було 25 хвилин.

Характерним для пожежників того часу була наявність пишних вусів та бороди. Це було не тільки модним, а слугувало певним фільтром. Перед тим, як зайти у вогонь пожежники змочували вуса у роті та затикали ним ніс, що дозволяло трохи комфортніше працювати протягом кількох хвилин.

У 1870-х роках у Мурах діяла пожежна частина, де працювало 16 пожежників, на рахунку яких було 16 коней, 2 ручні помпи, 3 рукави, 12 діжок, 18 відер, 8 драбин, 10 багрів, 8 сокир. Зарплата пожежників складала 144 карбованці на рік, а у начальників — 180 карбованців.­

Створення першої Вінницької пожежної команди

На початку 20-го століття у Вінниці було створено першу офіційну міську пожежну команду. Її очолив Мельченко Іван Омелянович, який приїхав із Києва та мав 23 роки досвіду у гасінні пожеж. Команда, за згодою, не тільки виїжджали на виклики, а й відловлювала тварин, поливала та чистила міські вулиці, перевозила пошту. Вони мали навіть власний духовий оркестр. У вихідні дні в начищених до блиску шоломах та формі вони давали концерти у міському парку.

У 1912 році у місті збудували нове пожежного депо (теперішня частина №2 на вулиці Нансена). Воно було зведено з цегли та мало залізний дах. Окремо побудували приміщення для обозу, стайні для коней, житлове приміщення для команди на першому поверсі і квартиру начальника. 

У користування пожежна команда також отримала оглядовий майданчик водонапірної вежі, звідки відкрився просторий вид на місто та можна було швидко зреагувати на появу диму. Про пожежу сповіщали за допомогою дзвонів. Спостережний пост на вінницькій Вежі був знятий лише у 1957 році, оскільки міська рада визнала його недоцільним через систематичну відсутність чергових.

В 1929 році у Вінниці на заміну коням почали з’являтись перші пожежні автомобілі. У 1939 році у Вінниці офіційно з’являються перша і друга пожежні частини – на Замості та на Старому місті.

More from author

Історія успіху бізнесу Valentina lingerie

Білизна, скільки таємного і прекрасного можна асоціювати з цим словом. Вважається не тактовним показувати її на людях. Вона знаходиться найближче до тіла і повинна...

Перші контрабандисти у Вінниці

Контрабанда - діяльність яка є поза законом, але промишляли таким видом діяльності з давніх часів. Навіть у ХХІ столітті дана справа є не рідкістю....

Чим славиться бубнівське гончарство

Раніше гончарство було невіддільною частиною українського побуту, а сьогодні глиняні вироби є способом дослідження нашої культури. Одним з головних осередків гончарства була Вінниччина, яка...
.,.,.,.