Освіта відіграє велику роль у житті кожного. Освіта у нас немає поділу на статі і положення у суспільстві. Незалежно від матеріального стану усі діти мають право отримати освіту. До початку ХХ століття навчальні заклади мали поділ на чоловічі і жіночі. Чоловічих було більше.
Розкажемо вам про історію чоловічої гімназії, яка існувала у Вінниці в середині ХІХ століття. Далі на vinnytsia.one.
Передісторія
До XVII століття освіта на Вінниччині була суто приватного характеру. Існування навчальних закладів у Вінниці вчені пов’язують з функціонуванням на просторах краю релігійних орденів єзуїтів, домініканців та капуцинів. Особливо активними в даній справі були єзуїти, які на кошти, які пожертвував Брацлавський староста Олександр Калиновський, побудували у місті костел, школу та гуртожиток. На даний час усі споруди є комплексом «Мури», які довгий час були осередком освіти у місті. Річ Посполита активно фінансувала навчальний заклад, який активно займався окатоличенням і ополяченням українського населення.
У 1632 році відомий захисник православ’я на Поділлі Михайло Кропивницький, за підтримки митрополита Київського Петра Могили, відкрив у Вінниці академію. Викладання у цьому навчальному закладі відбувалося на високому рівні. Проте єзуїти почали активну роботу на сприяння закриттю навчального закладу.
У 1642 році, за допомогою щедрих пожертвувань польських магнатів, у місті відкривається єзуїтський колегіум – вища школа, яка розвиваючись у наступні роки підкорила собі всі інші навчальні заклади на Поділлі. Так тривало до кінця XVIII століття.
Після скасування ордену єзуїтів, у 1774 році, польський уряд конфіскував усі єзуїтські маєтки. У «Мурах» міністерство освіти відкрило підокружну школу, яку у 1785 році було перетворено в окружну і підпорядковано під неї усі школи Поділля.
У 1793 році, коли Подільську губернію було приєднано до Російської імперії, окружна Вінницька школа переходить до відома “Приказа общественного призрения”. Приміщення де була школа починає занепадати. Реформа освіти, яка на той час була на Російській імперії, передбачала утворення округів на чолі з університетами. Вінницька школа була віднесена до Віленського університету. Умови реформи передбачали створення гімназій в кожній із губерній. У Вінниці була відкрита перша гімназія.
Вінницька гімназія
До 1833 року Подільська гімназія завдячує своїй появі діяльності попечителя училищ у південно – західних губерніях, графу Тадею Чацькому. За його роботи було також відкрито:
- Кременецький ліцей;
- Київська гімназія;
- Подільська гімназія і ще понад сотню навчальних закладів.
На початку існування гімназія мала бути чотирьох класною та з чотирирічними курсами. Викладачів має бути 18 і половина з них – магістри і доктори наук, проте через відсутність коштів дані плани не було реалізовано. Для утримання гімназії потрібні були кошти, і для такої місії до гімназії було прописано кілька маєтків з яких списувалися щорічні внески на підтримку гімназії.
З Кам’янця – Подільського була привезена до гімназії бібліотека, яка налічувала 2000 примірників книг.
Початок роботи
Першим директором було призначено Маціовського, який перед цим створив зразкову школу у м. Білостонці.
Гімназія поділялася на шість класів, з яких перших два були підготовчими. У початкових класах викладали два викладачі: один – граматику, латинь і польську мови, інший – арифметику та географію.
У чотирьох наступних класах викладання було за такою системою:
- вчитель математики виклдав вищу арифметику, геометрію та логіку;
- учитель фізики викладав історію природи, фізику та хімію;
- учитель права викладав науку моралі, історію та географію;
- учитель літератури – літературу Риму і твори окремих авторів.
Зміни
З початком революційного руху на Поділлі царський уряд перетворив гімназію на 4 – ох класну, а замість підготовчих класів було створено 3 – х класне повітове училище. У Польщі в той час назріває повстання за відновлення незалежності, а один із осередків назріває серед Вінницької шляхти, зокрема у гімназії. Після придушення повстання вчителів звільнили, а гімназію закрили.
Відродження
У 1832 році на базі гімназії було відкрито російську гімназію. Директором було призначено А. Фовіцького, якого замінив у 1840 році О.Яковлєв, який працював до закриття гімназії у 1847 році.
Внаслідок реформи освіти у 1834 року Вінницька гімназія входить до складу новоствореного Київського навчального округу, з головним центром в університеті святого Володимира.
Відомі учні гімназії
У Вінницькій гімназії навчається багато відомих людей того часу:
- Северин Гощинський – відомий польський поет свого часу;
- Йосип-Анатолій Роллє – відомий літописець Поділля;
- Семен Олійничук – борець проти кріпосного права.
В різні роки викладали педагоги: Іван Стичинський, Ігнатій Ягелло, Іван Миладовський (у 1836 році призначений директором Немирівської гімназії), Олександр Страшкевич (кандидат філософських наук), Олександр Хиждеу (класик молдавської літератури).
“ …у Вінницькій гімназії навчалося приблизно 600 учнів, з них 565 католиків, 31 учень сповідував православ’я, 7 греко-католиків, 2 протестанти” – спогади Олександра Хиждеу про Вінницьку гімназію в 1839 році.
Статистика гімназії
За 1829 рік у штаті гімназії числились працівники: почесний попечитель, директор, 7 старших викладачів (з них один інспектор), 2 викладачі закону Божого, 6 молодих викладачів, лікар, 2 наглядачі за учнями і діловод.
У бібліотеці нараховувалося 5709 примірників книг на 10 мовах.
Понад 550 студентів були дітьми дворян, 30 дітей – міщани, інші учні були вихідцями з різних класів. Серед учнів гімназії налічувалося 6 осіб іноземців.
Учнів постійно контролювали за місцем проживання. На господарів квартир, де проживали учні, дирекція брала характеристику в поліції. До кожної з квартир призначався репетитор (учень старших класів), який записував до журналу під назвою “За каким занятием и в каком состоянии найдены ученики” свої спостереження за учнями.
Покарання
Поширеними засобами впливу на вихованців гімназії були тілесні покарання. В протоколах педагогічної ради зустрічаються записи: “За буйный нрав и непослушание наказать розгами….”
На час складання екзаменів учні школи показали такий результат:
- “добре” – 285 учнів;
- “посередньо” – 191 учень;
- “погано” – 118;
- “по хворобі” – 15 учнів.
Рівень підготовки учнів гімназії був посереднім, в ті часи гімнастична освіта робила свої перші кроки, кількість навчальних закладів такого типу збільшувалась.
До педагогічної ради закладу неодноразово звертались громадяни, які виявляли бажання викладати в цьому навчальному закладі. Деяким було відмовлено, а деякі починають працювати. Представники влади цікавились даним навчальним закладом і неодноразово відвідували його з перевірками. Зокрема князь Давидов, який був попечителем даної гімназії відвідував її у 1838-1839 роках.
Матеріальна база гімназії була у поганому стані. З спогадів учителя М.К. Чалого: “Вошедши в гимнастический двор я был поражен непривлекательным видом его: облупленные стены, разбитые стекла, сор, нечистота. По двору вместе с учениками ходили коровы и свиньи”
У 1847 році гімназію переведено до Білої Церкви. Відродження гімназії у Вінниці відбулося у далекім 1907 році.
Вінницька гімназія була перша в своєму роді навчальним закладом у Подільській губернії і вона започаткувала історію трьох однотипних навчальних закладів-гімназій: Кам’янець – Подільський, Немирів, Біла Церква.
Ось такою була історія першої чоловічої гімназії, яка існувала у Вінниці.