Його історія розпочалася ще у післявоєнні роки. Тоді відчувалася катастрофічна нестача матеріалів. Поступово він став передовим в радянському рівні, отримавши відзнаку на світовому рівні. Вінницький інструментальний функціонує і в наші часи. Деталями поділиться Вінниця One.
Історія Вінницького інструментального заводу
Вона розпочалася з розширення в повоєнні роки промисловості СРСР. Об’єкти потребували відновлення, або ж створення з нуля, на що потрібні були кошти та металоріжучі інструменти. Саме тому прийняли рішення створити інструментальні заводу у Вінниці та ще двох містах: в Львові та Вітебську.
Міськвиконком виділив такі варіанти для майбутнього заводу:
- територія трамвайного парку;
- будівля краєзнавчого музею;
- колишня база облспоживсоюзу.
Останній варіант переміг, адже територія не була забудована, а ділянка площею в 4,86 га давала змогу в подальшому лише розширювати завод.
Зареєстрували Вінницький інструментальний завод 5 серпня 1946 року.
Пошук працівників
Після офіційного створення підприємства, виникла проблема пошуку фахівців-інструментальників та місця для їх поселення. Керівництво прийняло рішення навчати своїми силами майбутніх фахівців, відправляли їх на перекваліфікацію до московського заводу «Фрезер».
Коли ця проблема була вирішена, постало наступне запитання: де ж селити фахівців. На заводі станом на початок 1947 року працювало 137 людей. Саме тоді адміністрація заводу виділила гуртожиток. Це була частина підвалу в головному корпусі, де поставили декілька лавок та рукомийник, стіл, «буржуйку». Це був перший жіночий гуртожиток в історії «Діамантової зірки якості».
Далі під гуртожитки за наказом директора заводу, переобладнали ще дві кімнати біля головного входу.
За часи функціонування заводу існувала жорстка дисципліна, за будь-яке (навіть найменше ухилення від виконання обов’язків) порушення, робітники отримували догану, карали максимально суворо.
Підприємство в наші дні
Вже в 1990 році керівництво заводу прийняло рішення скоротити об’єм виробництва через зменшення попиту на більшу кількість видів продукції.
В 1993 році завод отримав заслужену міжнародну Діамантову зірку якості. В наші дні завод працює лише на 20% від своєї колишньої території та потужності. Це всього лише один корпус, де і відбуваються всі процеси виробництва.
Завод спеціалізується на виробництві свердл та мітчиків, бурякорізних ножів, і т. д.
Головний інженер Володимир Морозов додає, що в Україні саме Вінницький завод є найбільшим виробником бурякорізних ножів. 60-70% цукрових заводів є клієнтами заводу.
Станом на 2018 рік, на заводі працює 100 людей. Для порівняння 20 років до їх кількість прирівнювалася до 500 чоловік. Більша частина спеціалістів – це пенсіонери, досвідчені фахівці-інструментальники. Молоді дійсно мало.
Завод на етапі реконструкції, вже відремонтовано другий поверх єдиного корпусу, в планах – третій поверх та облаштування душових, переодягальнь для працівників.
