Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека розташовується на головній вулиці в історичному центрі міста. Вона є найбільшою бібліотекою Вінницької області, де зосереджені культурно-просвітницький, науково-методичний, координаційний центри для всіх бібліотек міста. Далі на vinnytsia.one.
Історія створення першої бібліотеки
Ще у кінці ХІХ століття, коли керівництво міста очолює Микола Оводов, у Вінниці стрімко розвиваються економічна, соціальна, культурна, освітня галузі. У місті відкривають нові освітні заклади, а також загальнодоступні бібліотеки. Однією з перших та найбільших стала сучасна обласна універсальна наукова бібліотека.
Вперше необхідність про відкриття бібліотеки висловив вінницький вчитель І.Я. Рубінштейн у 1889 році, але місцева влада відхилила цю ініціативу через відсутність належних умов для її створення.
До ідеї відкриття бібліотеки повернулись через 13 років. Тоді міська Дума на засіданні 20 лютого 1902 року прийняла рішення про створення Вінницької публічної бібліотеки названої іменем М.В. Гоголя до 50-річчя від дня його смерті, аби вшанувати пам’ять письменника.
Розробку проєкту будівлі доручили головному міському архітектору Григорію Артинову. За зразок для свого проєкту Артинов використовував американські бібліотеки, планування яких дозволяло зручно зберігати літературу та надавало можливості публіці вільно користуватись нею. Будівництво розпочалось у травні 1904 року, на яке було витрачено близько 15 тисяч карбованців. В результаті була створена одноповерхова будівля, де розміщувались дві великі читальні зали, сховище для книжок та помешкання для працівників бібліотеки.
В той самий час міська Дума займалась замовленням літератури з київських, одеських та петербурзьких видавництв та бібліотек. Полички вінницької бібліотеки також поповнила література власників приватних книжкових колекцій.
Відкриття бібліотеки та перші читачі
Будівництво було завершено 7 лютого 1906 року, після чого ще протягом року проводилось обладнання будівлі. Міське керівництво замовило для бібліотеки спиртові лампи, ікони Кирила і Мефодія, Нестора-літописця, а також гіпсове погруддя М.В.Гоголя з київської майстерні. Вінницький майстер П. Завельбанд оновив палітурки бібліотечних книг додавши спеціальне тиснення “ВМГБ”, що розшифровувалось як “Вінницька міська Гоголівська бібліотека”. Книжковий фонд налічував 6423 примірники з 41 видання.
Діяльність розпочалась у 1907 році. Першою бібліотекаркою стала дворянка К.С. Вознесенська, яка працювала тут наступні 14 років. Послугами бібліотеки могли скористатись всі охочі. Робочий час тривав з 10 до 19 години з обідньою перервою з 14 до 16 години, у вихідні та святкові дні бібліотека працювала з 12 до 16 години.
Відвідування читального залу коштувало 2 копійки в день незалежно від кількості переглянутих примірників. За видання книжки “на руки” здійснювалась окрема плата. Наприклад за 2 книги потрібно було сплатити 25 копійок в місяць. Існували також річні абонементи вартістю 5 карбованців, за якими можна було безоплатно відвідувати читальну залу та брати книжки додому за пільговими тарифами.
У 1923 році бібліотека отримала ім’я К.А. Тімірязєва В наступні роки було відкрито науковий та дитячий відділи, створювались літературні об’єднання. У 1934 році бібліотека отримала статус обласної.
У 1936 році старе приміщення було перебудоване і доповнене ще двома поверхами. Бібліотека отримала статус архітектурної пам’ятки місцевого значення.
Діяльність бібліотеки у повоєнні часи
З початком фашистської окупації міста німці розмістили в приміщенні бібліотеки фельдкомендатуру. Працівники переїхали у “Мури”, де продовжували надавати послуги вінничанам, а також проводити підпільну діяльність, зберігаючи в сховищах цінні видання, які гітлерівці піддавали спалюванню.
При звільненні міста приміщення обласної бібліотеки зазнало значних руйнувань, як і вся центральна частина Вінниці. Тому колектив бібліотеки ще на довгий час продовжував працювати в “Мурах”.
У 1966 році бібліотека отримала статус наукової. З метою покращення обслуговування були сформовані галузеві відділи: літератури з питань сільського господарства, техніки, мистецтв, краєзнавства, згодом рідкісних і цінних видань, літератури іноземними мовами та гуманітарних наук.
З розвитком цифрових технологій бібліотека також запроваджує нововведення, серед яких створення вебсторінки “Соціально-економічний портрет регіону”, формування електронного каталогу, створення регіонального сайту, впровадження віртуальних сервісів для віддалених користувачів.
