Нині Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського – це не лише видатна книгозбірня, але й справжній інформаційний, культурно-просвітницький, науково-методичний та координаційний центр, який об’єднує всі бібліотеки різних систем і відомств у регіоні. Бібліотека також служить головним книгосховищем і депозитарієм цінної краєзнавчої літератури Вінниччини. Розташована вона в чудовій архітектурній споруді в центрі міста. Ця бібліотека є справжньою окрасою Вінниці. Важливим активом бібліотеки є її унікальний фонд загального характеру, який включає різноманітну літературу та документи для всіх сфер знань. Далі на vinnytsia.one.
Історична спадщина об’єднується із сучасними підходами до організації бібліотечної діяльності та обслуговування читачів. Завдяки впровадженню новітніх інформаційних технологій, ця бібліотека стала наочним прикладом високорівневого обслуговування читачів. Вона користується великим авторитетом не лише в області, але й в усій Україні, як одна з найкращих обласних бібліотек.
Як виникла ідея спорудити бібліотеку?
У 1889 році, завдяки ініціативі вченого І. Я. Рубінштейна, була висловлена ідея відкриття загальнодоступної читальні. Однак, на той час, місцева влада, враховуючи відсутність необхідних умов, відхилила цю ініціативу, до речі, за участі видатного письменника Михайла Коцюбинського (як члена Думи).
Започаткування бібліотеки в місті Вінниця стало актуальним питанням 20 лютого 1902 року, коли міська Дума вирішила вшанувати пам’ять видатного письменника Миколи Гоголя з нагоди 50-річчя його смерті, оголосивши про створення “Вінницької публічної бібліотеки імені Гоголя”. Проєкт бібліотеки був розроблений вінницьким архітектором Григорієм Артиновим, який взяв за зразок американські бібліотеки та врахував “найкращі методи зберігання книжкових скарбів і доступу громадськості до них”.
Вже у травні 1904 року розпочалось будівництво будівлі міської публічної бібліотеки. Архітектор створив вражаючу одноповерхову споруду, яка мала включати дві читальні, книгосховище та помешкання бібліотекарки. Виконання будівельних робіт було покладено на підрядників Ш. Немировського та Л. Печерського. Загальна сума на будівництво та обладнання склала 14797 карбованців та 92 копійки, що було великою сумою на той час.
Міська Дума не гаяла часу та активно розсилала замовлення на літературу для майбутньої бібліотеки у різні видавництва і бібліотеки Петербургу, Москви, Києва та Одеси. Також розглядалися пропозиції власників великих приватних бібліотек. Багато імен дарувальників та їх щедрість збереглися в історії та архівних документах. У 15 лютого 1907 році народилася нова легенда міста — бібліотека імені Климента Тімірязєва. Цей день став великою подією для життя Вінниці, як свідчить офіційне запрошення, яке збереглося в архіві. У 1934 році, бібліотеці ім. Климента Тімірязєва був присвоєний статус обласної бібліотеки. Згодом, у 1936 році, бібліотека отримала трьохповерхову будівлю, яка стала пам’яткою архітектури місцевого значення, після того, як стару будівлю докорінно перебудували та спорудили нову.
Проте, під час нацистської окупації, приміщення бібліотеки використовувалося для розміщення фельдкомендатури. У цей період були знищені каталоги, картотеки та більша частина фонду. Окупанти вивозили бібліотечні книги на берег річки Південний Буг та спалювали їх. Було вивезено понад 600 примірників журналів науково-технічного та природничого спрямування, а також інших цінних видань до Кракова. Під час окупації бібліотечне обслуговування мешканців міста було перекладено на відділ у Мурах.
Відкриття бібліотеки і окупація
15 лютого 1907 року відбулося відкриття нової бібліотеки, що стало значущою подією в історії Вінниці. У 1934 році бібліотеці імені Климента Тімірязєва було присвоєно статус обласної, а в 1936 році бібліотека отримала трьохповерхову будівлю, що стала пам’яткою архітектури місцевого значення після капітального реконструкції та добудови нових приміщень.
Проте, під час німецько-фашистської окупації, приміщення бібліотеки було використано для розміщення фельдкомендатури, і ця період був важким для бібліотеки. Каталоги, картотеки, облікові документи та значна частина фонду були знищені фашистами.
Під час німецько-фашистської окупації, в бібліотеці сталася трагічна подія: багато бібліотечних книг були вивезені окупантами на берег річки Південний Буг та спалені. У 1943 році, за розпорядженням міського голови О.О. Савостьянова, було вивезено до Кракова понад 600 примірників журналів науково-технічного та природничого спрямування, а також інших цінних видань. На порозі визволення Вінниці від нацистської окупації, Савостьянов вивіз понад 4 тисячі цінних книг, особливо з областей природничих і хімічних наук.
Бібліотека після Другої світової війни
18 березня 1944 року, залишаючи Вінницю, окупанти підпалили основне приміщення бібліотеки, завдаючи збитку в розмірі 2 мільйони 158 тисяч карбованців. Однак, після закінчення Другої світової війни, почалася відбудова та реконструкція бібліотеки, яка була завершена до 1955 року під керівництвом Героя Радянського Союзу Івана Філіповського.
У 1966 році бібліотека отримала статус наукової установи, а в 1977 році їй було присвоєно звання бібліотеки першої групи з оплати праці. Цей статус поклав підвищені вимоги до якості обслуговування читачів та змісту бібліотечної діяльності.
Бібліотека також впровадила інноваційні підходи, включаючи відкритий доступ до фонду та сучасні методи класифікації літератури. Для поліпшення обслуговування наукових працівників, спеціалістів, студентів та інших користувачів були створені спеціалізовані відділи, такі як література з питань сільського господарства, техніки, мистецтва, краєзнавства, а пізніше – рідкісних і цінних видань, література іноземними мовами, гуманітарних наук. З 1989 року бібліотека стала отримувати Всесоюзний обов’язковий примірник книг, що сприяло поверненню понад 1000 видань зі спецфонду. Ця бібліотека стала важливим центром збереження та надання доступу до цінної літературної спадщини для населення та наукових дослідників.
У 1996 році бібліотека отримала свій перший грант від фонду “Євразія” у розмірі 19 535 доларів США, що відзначилося як значний крок у напрямку технічного оновлення та вступу до світу Інтернету. У той час розпочалося впровадження віртуальних сервісів для віддалених користувачів. Саме тому нині знаходити потрібну літературу з бібліотеки Тімірязєва можна онлайн – за допомогою “інформаційного кіоску”, достатньо лише одного кліку. Цей гаджет істотно заощаджує час користувачів у пошуку інформації про наявність необхідної книги у бібліотеці.