Вінницька обласна клінічна лікарня імені Миколи Пирогова завжди була не просто медичним закладом, а символом дбайливої та висококваліфікованої медичної допомоги ще з 1917 року. Вона відчинила свої двері найперше для місцевих мешканців, а також для пацієнтів з прилеглих районів. Далі на vinnytsia.one.
Відкриття цієї лікарні було ініційоване Вінницьким Пироговським медичним товариством, яке мало на меті задовольнити величезну потребу в лікуванні хворих. Раніше, місцева земська лікарня, що розпочала свою роботу в 1905 році, вже не могла фізично впоратися із кількістю пацієнтів, тому виникла необхідність у створенні нового лікувального закладу, який міг би відповідати вимогам сучасної медицини та надавати якісну допомогу всім, хто цього потребує.
Початок історії та відкриття лікарні
В 1905 році міська управа спорудила лікарню, проте утримання її виявилося неефективним. Тоді міська та земська повітова управи об’єднали свої зусилля та відкрили нову лікарню, призначену для міських та повітових хворих. Ця лікарня налічувала 25 ліжок та приблизно тридцять співробітників.
Через п’ять років Подільське губернське земство оголосило про Всеросійський збір коштів для спорудження лікарні у повітовому місті Вінниці. Головною метою цього проєкту стало вшанування пам’яті Миколи Пирогова, видатного хірурга, педагога та громадського діяча. Тоді було 100 років від дня його народження. Трохи пізніше у місті розпочав роботу Всеросійський Пироговський з’їзд. На його відкритті виступив видатний хірург Людвіг Іванович Маліновський. Під час цього заходу також було урочисто відкрито пам’ятник Пирогову – велику кам’яну брилу із гіпсовим скульптурним бюстом. У квітні 1913 року був урочисто закладений перший камінь майбутньої лікарні, а влітку 1914 на ділянці вже височіли п’ять перших корпусів. Проте внутрішні роботи були припинені через виникнення Першої світової війни. Однак, навесні 1917 року корпуси були добудовані та освячені.
Пироговська лікарня завжди мала амбіції бути провідним хірургічним закладом, тож з самого спочатку покладалася на талант видатного хірурга Людвіга Маліновського. Але через його трагічну загибель під час освячення лікарні, він все ж не зміг попрацювати у лікарні. Замість нього сподівання поклали на відомого хірурга і доктора медицини Миколу Болярського. Він працював у закладі більше двадцяти одного року. Протягом 19 з них Болярський виконував обов’язки не лише хірурга, але й головного лікаря, тому неабияк відзначився в історії лікарні. Взагалі протягом 94 років існування закладу ним керувало одинадцять видатних головних лікарів.
Боротьба за існування у роки революцій
Перші роки створення та розвитку лікарні збіглися із подіями двох важливих революцій – 1917 року та громадянської війни. Як для всіх вінничан, так і для колективу лікарні цей період супроводжувався численними змінами у владі у 1917-1920 роках. Особливо тяжко було в 1918-1919 роках, коли австро-угорські війська окупували Вінничину за запрошенням уряду Української Народної Республіки. В цих нелегких умовах лікарню було виведено зі свого приміщення, і протягом певного часу вона розміщувалась на території сучасної психлікарні. Нестача лікарських засобів, перев’язувальних матеріалів, голод та поширення різних захворювань, таких як тиф, скарлатина і дизентерія, робили ці роки важким випробуванням для колективу лікарні. Вони боролися за своє існування та право на надання допомоги.
З початку 1920-х років ситуація в країні поступово стабілізувалась, і разом з цим Пироговська лікарня почала нормалізувати свою роботу. Проте наслідки трагічних років війни все ж давали про себе знати. Навіть після закінчення конфлікту, лікарні доводилося надалі допомагати пораненим фронтовикам та надавати медичну допомогу вінничанам. Наприкінці 1921 року лікарні довелося організувати відділення для дітей-сиріт, які постраждали від голоду в різних регіонах губернії. Це було ще одним із найскладніших випробувань для всього медперсоналу.
Розвиток лікарні у освітній сфері. Жорстокі умови у роки війни
У 1921 році в Україні розпочалася глобальна реформа освіти, охоплюючи як загальну, так і професійну освіту. Пріоритетами в професійній освіті молодої держави стали аграрний сектор та промисловість. У цей самий 1921 рік почав розвиватися і медичний освітній напрямок на Вінниччині. Відкриття акушерських, медсестринських шкіл, медичних курсів та фармацевтичного технікуму стали важливими кроками у підготовці фахівців. Пироговська лікарня стала основною учбовою базою для підготовки медичних кадрів. Згодом лікарня стала базою для Вінницького філіалу Київського інституту удосконалення лікарів та фармацевтичного інституту з вечірньою формою навчання. Починаючи з 1934 року, після відкриття у Вінниці стаціонарного медичного інституту за ініціативи головного лікаря Миколи Болярського, Пироговка є його незмінною клінічною базою.
Велика Вітчизняна війна також важко вплинула на всю державу, і колектив лікарні не був винятком. Багато медиків воювали проти німецьких загарбників на фронті, але не всі з них повернулися до цивільної медичної роботи. Ті, хто залишились, надавали допомогу пораненим та хворим навіть у найгірших умовах. Після окупації міста лікарню знову виселили зі свого приміщення. Протягом понад двох років після медичнй заклад розміщувався на трьох поверхах правого крила морфологічного корпусу Вінницького медичного інституту. Медики, ризикуючи власним життям і незважаючи на заборони окупантів, надавали допомогу пораненим, включаючи навіть партизанів. Крім того, лікарі видавали фіктивні довідки про захворювання на туберкульоз молодим людям, щоб врятувати їх від примусового вивозу до Німеччини.
Із наближенням радянських військ до Вінниці, окупанти ставали все більш жорстокими. Під час численних облав вони намагалися відібрати запаси харчів і навіть спробували зруйнувати морфологічний корпус медичного інституту. Проте лише самовідданість медиків врятували поранених воїнів від фашистського насильства. Колектив запобіг закладенню вибухівки в лікарняному приміщенні, а також медики врятували всіх хворих під час важких обставин на початку березня 1944 року. Водночас, водогін і електростанція припинили свою роботу, залишивши лікарню без води. Світла та опалення під час морозних днів просто не було.
Новітні технології у наші роки
Нині в лікарні імені Миколи Пирогова працює приблизно 400 медиків. Серед них 10 заслужених лікарів України, 25 кандидатів медичних наук та майже двісті фахівців з вищою кваліфікаційною категорією. Загальна кількість співробітників становить приблизно дві тисячі осіб.
Кожного року працівниками закладу впроваджується понад 80 новітніх технологій діагностики та лікування. Серед них виділяються малоінвазивні хірургічні втручання в абдомінальній хірургії, гінекології та урології. Здійснюється заміна колінних, кульшових та ліктьових суглобів на штучні, імплантується штучний водій ритму серця, проводиться перитоніальний діаліз для хворих із хронічним гломерулонефритом, виконується ксенопластика для хворих з важкими опіками шкіри. Також здійснюється магнітно-резонансна томографія головного та спинного мозку і органів черевної порожнини, проводяться рентген-операції на судинах з проведенням локальної хіміотерапії.
Саме тому Вінницька обласна клінічна лікарня з гордістю носить ім’я Миколи Івановича Пирогова та регулярно підтверджує свою значимість для вінничан. Сподіваємось, що найбільші висоти Пироговки та її талановитого колективу попереду.