Одним із найбільш видатних винахідників авіації та суднобудування 19 століття, а також світових прославлювачів Вінниччини є Джевецький Степан Карлович. Народився талановитий науковець 26 липня 1843 року у селі Кунка, у багатій та благородній сім’ї. Степан змалечку був здібним хлопцем, цікавився світом, тягнувся до навчання, любив птахів та природу, багато читав, тож із легкістю здобув середню освіту вдома. Згодом вивчився в Парижі в Центральному інженерному училищі і почав свою блискучу кар’єру винахідника з кораблебудування, пише сайт vinnytsia.one.
Всесвітня виставка у Відні і перше визнання
У 1867 році Джевецький Степан винайшов кілометровий лічильник для доріжок – це була перша серйозна розробка інженера, з якої і почалися реальні кроки до мрії стати справжнім науковцем. Пізніше, а саме в 1973 році, Степан Карлович приїхав до Відня, де проходила Всесвітня виставка. На ній конструктор представив параболічний регулятор для парових машин і циркуль для креслення конусного розрізу. За ці винаходи Стефан Джевецький отримав своє перше визнання науковця. Пізніше переїхав до Петербурга, де став членом Технічного комітету. Тут науковець розробив ще регулятор швидкості вала парової машини.
Як участь у російсько-турецькій війні вплинула на розробку проєкту “Підводний човен”
Коли почалася війна між Туреччиною та Росією, Степан став добровольцем-рядовим на пароплаві “Веста”, також виділився в бою “фехтує-Булленд”, тому його нагородили Геогріївським хрестом за відчайдушність і сміливість. Участь у війні не лише показала Джевецького з іншої сторони, але й спровокувала розробку нового проєкту. Винахідник вирішив, що для боротьби з бойовими надводними човнами потрібні підводні кораблі. Саме тому у 1877 році за кошти Степана Одеський завод Бланшара побудував одномісний човен для застосування у період війни під водою. Корабель вийшов приблизно 5 метрів, рух відбувався за допомогою гребельного гвинта, а всередині розроблений резервуар для дихання. Вперше успішно був випробуваний винахід у 1878 році, а 24 жовтня того ж року Джевецькому вдалося прикрипіти міну до плашкоутів і підірвати його. Наступний човен побудували через рік, але в ньому могло бути одночасно вже 4 людини. У 1881 налічувалося понад п’ятдесят човнів, що розподілили для різних застосувань. Один із них зараз є експонатом Центральному військово-морському музеї в Санкт-Петербурзі. Інші розробки не збереглися, що підштовхнуло Степана Карловича до вдосконалення свого винаходу.
Винахід субмарини з одним двигуном
У 1896 році Джевецький разом із росіянином Олексієм Криловим працював над розробкою підводного човна тонажністю близько 120 тонн, що був розрахований на 12 людей. У 1898 році цей проєкт отримав першу премію Морського відомства Франції.
Початок двадцятого століття став для винахідника генератором нових ідей. Чоловік захопився винаходом субмарини з одним двигуном. Саме тому в 1905 році він запропонував готовий проєкт, а майже через рік за цим проєктом в Росії збудували підводний човен “Поштовий”. Він був розроблений із єдиним бензиновим двигуном для підводного та надводного руху. Судно мало чотири торпеди, які за проєктом винахідника Степана розташовувались в торпедних апаратах поза корпусом. Ідеї, використані у створенні “Поштового”, використовувались радянськими інженерами в тридцятих роках.
Про наукові праці Джевецького
Ближче до 20 століття стрімко розпочався розвиток побудови літаків, в якому гвинти системи Джевецького виявилися максимально вигідними. Наукових робіт, написаних Джевецьким, багато, але слід пригадати працю “Загальна теорія гвинта”, яка відзначена Паризькою академією наук Також невдовзі дослідник став учасником Авіаційної спілки студентів Львівської політехніки, адже, окрім підводного плавання, науковець захоплювався польотами. У 1882 році він здійснив політ на аеростаті за маршрутом Париж-Ам’єн. Багато проводив досліджень на цю тему і часто виступав із доповідями. Свої знання та спостереження описав у наступних роботах: “Про опір повітря у застосуванні до польоту птахів та аеропланів”, “Необхідність створення лабораторії аеродинамічних випробувань для отримання даних, необхідних авіаторам для будівництва аеропланів”. За допомогою всіх цих праць Степан отримував хороші премії та гарне фінансування. Помер науковець 23 квітня 1938 року у Франції, за кілька днів до смерті була опублікована ще одна наукова праця.
Як чудово, що зараз ми можемо літати за короткий проміжок часу на великі відстані, а також досліджувати загадковий світ під водою. Удвічі тепліше на серці, коли розумієш, що в цьому величезна заслуга розумного та креативного вінничанина Джевецького Степана Карловича.